10 заповідей батьківства
- Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти.
Або якщо ти хочеш, допоможи їй стати не тобою, а собою.
- Не думай, що дитина твоя, вона – Божа.
- Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя.
Як вона може віддячити тобі ?! Вона дасть життя другій та іншій. Це необоронний закон вдячності.
- Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й пожнеш.
- Не відносись до її проблем зверхньо: вага життя дана кожному згідно його сил, і незабудь – дитині її ноша не легша ніж твоя, а, може, й більша. В неї ще немає звички.
- Не принижуй !
- Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.
- Не муч себе, якщо не можеш щось зробити для дитини; а муч – якщо можеш і не робиш.
- Люби свою дитину будь-якою; не талановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись з нею, радій тому, що дитина – це свято, яке поки що з тобою.
10. Пам`ятай: для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все