vinochok

ОБГРУНТУВАННЯ!!!

  1. Обгрунтування технічних та якісних характеристик закупівлі м’яса 2024 р.
  2. Обгрунтування технічних та якісних характеристик,  молоко 2024 р.
  3. Обгрунтування технічних та якісних характеристик, сирні продукти 2024 р.
  4. Обгрунтування – теплова енергія, 2024 р. 

ЗВІТИ:

Звіт про обіг бюджетних коштів за січень 2024 року

Звіт про обіг бюджетних коштів за лютий 2024 року

Звіт про обіг бюджетних коштів за березень 2024 року

Звіт про обіг бюджетних коштів за квітень 2024 року

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У ЗДО №36 “Віночок” є додаткові освітні послуги:

      1. Англійська мова -Ковальчук Оксана Дмитрівна

      2. Хореоргафія -Струк Олена Олександрівна

№1 «Веснянка»

№2 «Колобок»

№3 «Дюймовочка»

№4 «Сонечко»

№5 «Вишенька»

№6 «Дударик»

№7 «Гуцулочка»

№8 «Волошка»

№9 «Їжачок»

№10 «Дзвіночок»

№11 «Калинка»

№12 «Веселка»

№13 «Зайчик»

№14 «Ромашка»

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

  • У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
  • Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
  • Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
  • Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
  • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
  • Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваг

Рекомендації батькам по корекції тривожності у дітей

  • Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
  • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
  • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
  • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;
  • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення   до думок інших людей;
  • Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на прояв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів , а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» з носієм гнітючих переживань позбутися власних страхів.
  • Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
  • Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею власну форму висловлювання претензій.
  • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

  • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
  • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.
  • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще неї.
  • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини, підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
  • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте в присутності дитини свої можливості й результати справи.
  • Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми

  • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте  друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
  • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава книга з чудовими картинками. Звичайно в такій ситуації «вимушеного” спілкування дитина спочатку, вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей

  • Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
  • Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
  • Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми

  • Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
  • Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
  • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

  • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
  • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
  • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
  • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Золоті правила для батьків

  • Завжди будьте на стороні дитини
  • Слухайте і не перебивайте
  • Мінімізуйте стресові для дитини ситуації
  • Бережіть дитинство
  • Вивчайте разом іноземні мови
  • Виробіть свою власну, найбільш оптимальну, систему бонусів
  • Не бійтесь заслужених покарань (не фізичних!)
  • Хваліть дитину за успіхи
  • Не сваріть за невдачі
  • Пояснюйте причини і наслідки
  • Не робіть поспішних висновків
  • Ніколи не порівнюйте її з собою або з іншими дітьми
  • Сприяйте всебічному розвитку дитини, заохочуйте її допитливість
  • Залучайте до здорового життя власним прикладом
  • Обговорюйте з дитиною будь – які теми
  • Подорожуйте разом
  • Не принижуйте і не соромте дитину
  • Говоріть правду
  • Беріть участь у всіх дитячих заходах
  • Пишайтеся дитиною
  • Поважайте дитину

Швидкі способи зняти стрес

Щодня ми потрапляємо у різні стресові ситуації. Комусь вдається швидко з них виходити, іншим потрібно для цього більше часу та зусиль. Перш за все варто розуміти, що час від часу знаходитись в стресовому стані корисно. Він допомагає мобілізувати, сили, ресурси, які в своєму щоденному житті не задіюємо. Якщо ж стресів забагато і подолати їх стає складно, пропоную три найпростіших методи, як заспокоїтись. 

  1. Дихання по квадрату– це одна з найпростіших методик швидкого заспокоєння. За цією методикою потрібно пальцем однієї руки водити по долоні іншої, утворюючи квадрат. На вертикальних гранях уявного квадрату треба робити вдих-видих, а на горизонтальних паузи. Вдих – пауза – видих – пауза. Так треба повторювати 5 хвилин або поки на почине заспокоїтесь. Таким чином людина починає контролювати своє дихання. Також це і тактильні відчуття – людина починає відчувати своє тіло.
  2. Адреналіновий барометр. Коли ми знаходимось в стані стресу, то емоції нас захлинають. У цей час важливо відволіктись, перефокусуватись із негативних емоцій на позитивні. Можна пригадати якийсь веселий чи приємний випадок, подумати про щось добре. До прикладу, можна уявити, що тримаєте на руках кошеня. Тоді градус нервового напруження спаде.
  3. Ще одним  з найпростіших і швидких методів – позитивне мислення. У всього є свої плюси і мінуси. Важливо пошукати плюси у стресі. До прикладу, когось відчитав бос, треба собі подумати “це добре, що керівник вимагає з мене більшого, отже в мені бачать більший потенціал”. Або ж звільнили з роботи, треба подумати “Ну і чудово!”Я тепер маю багато вільного часу. Я можу собі знайти кращу роботу. Я можу перетворити своє хобі на роботу та ін. Важливо у будь-якій ситуації шукати позитив.
  4. Ці методи можна використовувати як окремо один від одного, так і послідовно дихання, відволікання та налаштування на позитивні думки. Пам’ятайте ми притягуємо те, про що думаємо.

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

Пам’ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона знає телефони 101, 102, 103, 104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

Навчити її казати “НІ”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

Негайно припинити фізичну і словесну агресію по відношенню до неї та  до інших людей.

Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями і думками.

Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

Залучати дитину до створення сімейних правил.

Як починати слухати музику з дитиною

Шановні батьки!

Якщо Ви хочете, щоб серце Вашої дитини прагнуло до Добра, Краси, Людяності, спробуйте навчити її любити і розуміти музику! Вчить її, навчайтеся разом з нею!

Фахівці з різних галузей дошкільної психології, педагогіки мистецтва радять починати займатися музикою вагітним мамам ще у період вагітності, а продовжувати зразу від народження дитини для формування гармонійної особистості засобами музики. Музичне мистецтво є джерелом духовності, засобом активізації всіх творчих здібностей дитини, звичайно за умов систематичних занять і не лише у дошкільних навчальних закладах, а і дома. Прихильники раннього виховання мистецтво рекомендують батькам не втратити можливість формування гарного смаку у малюків, розуміння ними характеру та образності музики, величезного естетичного впливу на всю психіку дитини, її позитивний та гарний настрій.

Обов’язковою умовою для формування естетичного музичного смаку має бути сформована родинна фонотека. До неї мають входити: записи класичної музики на фоні звуків природи — шуму струмка, моря, звуків лісу, спів пташок, пісні з улюблених мультфільмів, казки, колискові, український дитячий фольклор. Слухаючи музику разом з дитиною, ви переконаєтеся що зникає стурбованість дитини, її тривога, вона заспокоюється і розслаблюється.

У віці від першого року до трьох років у дітей починають проявлятися музичні здібності: емоційна чуйність, музичний слух, почуття ритму. На другому році життя діти можуть слухати невеликі музичні твори і не просто радіти, а й виражати свій емоційний стан — бадьорий, задерикуватий при слуханні пісні «Конячка» О. Тилічеєвої, спокійний, доброзичливий при слуханні пісні «Кішка» О. Александрова. У процесі формування музичного сприйняття перед фахівцями і батьками стоїть завдання привчати дітей прислухатися до мелодії, слів пісні й упізнавати її при повторному прослуховуванні.

Особливо важливою ланкою є формування музично-сенсорних здібностей у дітей раннього дошкільного віку є музичне переживання. В основі розвитку їхніх музично — сенсорних здібностей лежить слухання, розрізнення, відтворення чотирьох основних властивостей звуку — висоти, тривалості, тембру, сили. Розвиваючи музичний слух дитини слід впроваджувати включені музично — дидактичні ігри з певним змістом і правилами. В основі їх лежать навчальні завдання, спрямовані на освоєння різних властивостей музичного звуку. Дітям на другому році життя слід запропонувати дитячі інструменти та іграшки, з якими вони можуть пограти і потім угадати, який інструмент звучить, порівняти тихе й гучне звучання. Для дітей на 3 році життя музично — дидактичні ігри дещо ускладнюють. Ставиться завдання не лише розрізняти контрастні звучання, а й відтворювати їх. Наприклад, у грі «Чий будиночок?» дитині пропонується показати, як нявкає кішка (низький звук) або кошеня (високий звук). Вправи розвиваються залежно від поставленого дидактичного завдання й від психофізичних можливостей кожної дитини.

Важливим елементом дітей першого — третього років із є виразне виконання музичного твору мамою, бабусею, татом. Разом з тим, при роботі з такими дітьми необхідні наочні прийоми, що залучають дитини до музики — показ іграшки. Дітям приємно слухати музику й дивитися на іграшку, про яку співається в пісні. Зорове сприймання образу сприяє розумінню змісту виконуваної пісні, її запам’ятовуванню. З цією метою застосовуються й персонажі лялькового театру, за допомогою яких інсценується зміст того або іншого твору.

Більш різноманітний музичний репертуар для дітей дошкільного віку допомагає зацікавити дитину музикою, викликати й підтримати її радісне хвилювання. У цьому віці зберігає своє значення використання іграшки як засобу, що викликає інтерес до виконуваних творів. Засвоєнню музики допомагають короткі пояснення, які виділяють найяскравіші художні засоби.
Музика сприяє активізації пізнавальної й розумової діяльності. Діти багато про що дізнаються, уважно слухаючи музику.

Але найголовніше — це «школа почуттів», що формується завдяки особливій властивості музики: викликати співпереживання слухачів.
Виховуючи маля, розвиваючи здібності, збагачуючи духовно, знайомлячи і зі складнішими творами, ви відкриваєте перед ними ще один шлях збагачення їхнього музичного досвіду.
Можливо, декілька порад фахівців музичного мистецтва допоможуть Вам і Вашої дитині ввійти в великий та чудовий світ музики.

  1. Пам’ятайте про те, що любий музичний твір треба слухати уважно. Головне, безумовно, бажати слухати! Треба дуже постаратися уважно слідкувати за тим, що діється у музиці, від початку до кінця, нічого не пропускати. Музика завжди віддячить слухача, даруючи нові почуття, новий настрій, мабуть такий, якого ніколи не було.
  2. Починати слухання треба з маленьких творів.
  3. Це може бути вокальна музика (музика для голосу), або інструментальна (яка виконується на різних інструментах). Прислухайтеся до звуків, постарайтеся почути і розрізнити динамічні відтінки музичної мови, з’ясувати чи роблять вони виразним виконання музичного твору.
  4. Безумовно, слухати вокальну музику легко, текст завжди підкаже, що хотів сказати композитор, якими думками поділитися.
  5. В інструментальної музиці слів немає, але від цього вона не стає менш цікавішою. Слухайте з дітьми твори П. Чайковського, С. Прокоф’єва, Р. Шумана, В. Моцарта, О. Гречанінова та сучасних композиторів.
  6. Час від часу необхідно повертатися до прослуховування вже знайомих творів.
  7. Постарайтеся зробити слухання музики систематичними, відводьте для цього певний час.

Вчитель- логопед

У світі звуків

Наше мовлення складається із звуків. Правильно вимовляти звуки рідної мови дитина має навчитися до школи. Важливим завданням мовленнєвого розвитку дітей є виховання звукової культури мовлення. Поняття звукової культури мовлення досить складне і широке, воно містить цілий ряд важливих компонентів: чітку артикуляцію звуків рідної мови, фонетичну і орфоепічну правильність мовлення, правильне мовленнєве дихання, силу голосу, темп і тембр мовлення, інтонаційні засоби виразності (наголос, логічні паузи, ритм), фонематичний слух. У дошкільному віці простежується неправильна вимова дитиною звуків. Це цілком закономірне явище. Але більшість дітей не може самостійно опанувати правильну звуковимову, отже, потребує допомоги дорослих. Не всі батьки приділяють цьому серйозну увагу. Деякі вважають, що настане час, і дитина сама навчиться говорити. Якщо ж малюк продовжує і за рік-два говорити з помилками, вони дивуються: «Чому ж ти досі не навчився говорити правильно?» Допомогу дітям із серйозними вадами мовлення надають спеціалісти – вчителі-логопеди. Щоб своєчасно виправити звуковимову дітей, батьки мають знати ті вади, які найчастіше зустрічаються у дошкільному віці. Розрізняють такі види неправильної звуковимови: пропуск звуків, заміна звуків, спотворення звуків. Чиста і правильна звуковимова залежить від багатьох чинників. Значну роль відіграють індивідуальні особливості дитини, стан її психічного розвитку. Недоліки вимови звуків можуть бути зумовлені пошкодженням центрального або периферійного відділів мовленнєвого апарату внаслідок інфекційних хвороб або вроджених вад. У таких випадках потрібне втручання ще й спеціалістів-лікарів. Послідовна і систематична робота з дитиною над формуванням звуковимови сприятиме своєчасному виправленню мовленнєвих вад, досягненню на кінець дошкільного віку чіткої вимови усіх звуків рідної мови.

Поради батькам

  • Не повторюйте за дитиною неправильної вимови звуків.
  • Розмовляйте з дитиною, правильно вимовляючи слова.
  • Своєчасно виправляйте неправильну звуковимову дитини.
  • Якщо мовлення вашої дитини не чітке і незрозуміле для оточення,  зверніться до вчителя-логопеда.
  • Вірші, чистомовки, скоромовки стануть надійними помічниками у вихованні правильного і виразного мовлення вашої дитини.

За законами граматики

Оволодіти граматичною будовою мовлення означає навчитися правильно вживати відмінкові закінчення слів, дієслівні форми та їх видозміни, суфікси, префікси, узгоджувати іменники з іншими частинами мови в роді, числі та відмінку, правильно будувати речення, додержуючи відповідного порядку слів у ньому, вживати прийменники, сполучники, будувати складнопідрядні і складносурядні речення.

З раннього віку дитина має засвоїти граматичні значення слів рідної мови, без цього вона не може розуміти мовлення. Щоб дитина засвоїла граматично правильне мовлення, дорослі мають правильно говорити.

Найтиповіші помилки у мовленні дітей такі:

  • граматичні помилки словотворення;
  • граматичні помилки у словозміні.

Граматичні помилки у дитячому мовленні – це закономірне явище в процесі засвоєння мови, і причинами їх є вплив неправильного мовлення оточуючих, педагогічна занедбаність мовлення.

Граматичні помилки у мовленні дітей потрібно одразу виправляти.                                               

Поради батькам

  • Постійно стежте за правильністю мовлення дітей.
  • Своєчасно виправляйте граматичні помилки.
  • Не втручайтесь у дитячі розповіді, спочатку вислухайте дитину, а потім виправляйте помилку.
  • У двомовних сім’ях завжди звертайте увагу на те, якою мовою говорить ваша дитина, виправляйте помилки двомовності.

Монолог чи діалог

Чи вміє ваша дитина відповідати на запитання, звертатись із запитанням? Чи вміє логічно і послідовно розповісти про свою діяльність, бачене, почуте, пережите? А як розвинена у неї фантазія? Чи складає сама розповіді, казки? Усі ці мовленнєві навички дуже потрібні будуть вашій дитині в школі. Усне мовлення дитини існує у двох формах: діалогічній і монологічній. Змалку дитині варто спілкуватися з людьми, ділитися своїми думками, враженнями і переживаннями. У сім’ї цю потребу можна задовольнити через індивідуальні розмови та бесіди з малюком. Розмова дорослих з дитиною має особливе значення, вона впливає на розвиток мовлення і загальний розумовий розвиток. Діти, з якими батьки багато і вдумливо говорять, розвиваються швидше і мають правильне мовлення.

Поради батькам

  • Використовуйте кожну вільну хвилину для розмови з дитиною.
  • Пам’ятайте, що головними й провідними співрозмовниками в родині є мати, батько, дідусь чи бабуся.
  • Запропонуйте дитині змагання «Чия казка краща?», «Чия розповідь краща?» з участю всіх членів сім’ї.
  • Не забудьте записати в зошит чи на магнітофон розповіді і казки вашої дитини.

Мовлення дорослих – взірець для наслідування

Мовлення дорослих – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і, зокрема, батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування. Відомо, що дитина дошкільного віку легко наслідує неправильну вимову дорослих, переймає місцеву говірку, діалектизми, вульгаризми. Дитина швидше навчиться правильно, якщо чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих. У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє добрий слух. Батьки мають берегти слух дитини, стежити за станом слухового органу.

Поради батькам

  • Стежте за мовленням дітей, своєчасно виправляйте недоліки.
  • Пам’ятайте, що ваше мовлення є взірцем для наслідування, тому воно має бути завжди правильним.
  • Правильне мовлення – запорука успішного навчання в школі.                                             

Формування мовлення у дитини віком від 1 до 2 років

Розвиток мовлення у цей період відбувається нерівномірно. До 1 року 8 місяців кількість слів, які вимовляє дитина, збільшується досить повільно. У середньому в цьому віці дитина говорить до 40 слів. За своїм складом це переважно іменники, що позначають членів сім’ї, знайомі предмети побуту, іграшки, частини обличчя (очі, носик, вушка) та тіла (руки, ноги, голова), деяких домашніх тварин, продукти харчування, прості дії. У звуковому відношенні ці слова далеко не завжди відповідають мовним нормам. Як правило, діти спрощують звукову структуру слова, замінюють назву предмета на звуконаслідування: «му» – корова, «ава» – собака, «бах» – впав, «бі-бі» – машина, їхати, «ляля» – іграшка, лялька, дитина тощо. Це цілком закономірне явище, адже вимовні можливості дитини у цей період залишаються обмеженими. Проте вони постійно збільшуються. Важливий чинник їхнього удосконалення – потреба дитини у спілкуванні. Лише у процесі власного мовлення відбувається формування у дитини необхідних рухових і слухових навичок. Тому слід якомога частіше спілкуватися з малюком, спонукати його до називання предметів і дій, озвучування власних дій з іграшками чи предметами, виконувати дії, запропоновані дорослим.

Значення слів у дітей в цей період нечіткі. Одне й те саме слово може позначати і дію, і предмет, пов’язаний з цією дією, і навіть різні предмети. Іноді одне слово може виражати ціле речення: «Бі-бі» – тато поїхав на машині.

Досить часто батьки вважають, що не слід вживати у розмові з дитиною спрощених, так званих дитячих слів: «цяця», «вава». Однак, враховуючи потребу дитини у спілкуванні та власному мовленні, з одного боку, й обмежені артикуляційні можливості з іншого, вживання таких слів є цілком виправданим. Значно шкідливішими є спотворення дорослими звуковимови слів: цясєчка – чашечка, люцєньки – рученьки.

З 1 року 8 місяців до 2 років завершується формування мовленнєвого (фонематичного) слуху. Це свідчить про те, що дитина може розрізняти на слух усі звуки рідної мови, а також усі слова, у тому числі й дуже близькі за звучанням (мишка – миска). Саме на основі такого розрізнення стає можливим швидке й точне запам’ятовування слів та їх значень. Ця зміна одразу позначається на збільшенні словникового запасу дитини.

Вже у 2 роки здорова дитина вимовляє близько 100 слів. Діти цього віку вживають більше дієслів, а тому цілком закономірно, що в цей період з’являються і перші речення, які складаються з двох слів: іменник + дієслово («Адя ам-ам» -Надя хоче їсти).Діти починають розуміти окремі граматичні значення. Передусім, це значення однини, множини, зменшувально-пестливого значення іменника.

Значні зміни відбуваються і у розумінні мовлення. Дитина добре розуміє більшість висловлювань дорослих, пов’язаних зі знайомими ситуаціями її життя (побут, прогулянка, гра).

Поради батькам

Діти дуже схильні до наслідування, тому, розмовляючи з ними, не спотворюйте вимову звуків – так зване сюсюкання, оскільки це провокує неправильне формування уявлень дитини про звуки рідної мови.                                                                            

Особливості розвитку мовлення дітей віком від 2 до 3 років

З 2 років починається період активного формування власного мовлення дитини. Звукове оформлення слова залишається ще не досить досконалим, але словниковий запас дитини з кожним місяцем суттєво поповнюється. У мовленні з’являються досить складні частини мови: прикметники, прислівники, займенники, прийменники.

З 2 років 6 місяців провідним способом засвоєння нових слів стає словотвір. Засвоївши значення кількох найуживаніших суфіксів та префіксів, дитина для позначення нових ситуацій і незнайомих предметів починає утворювати нові слова з уже відомих.

Дитину цього віку вже не влаштовують теми спілкування, пов’язані тільки з побутом. Їй хочеться знати все про все у світі. Малюки люблять слухати прості казки та віршики, швидко їх запам’ятовують.

У цей час діти дуже сприйнятливі до мови. Вони немовби всмоктують нові слова, досить часто навіть не потребуючи їх роз’яснення з боку дорослого. У їх мовленні можуть з’явитися навіть складні звороти, які діти чують з мовлення дорослих.

Приблизно з 2 років 6 місяців у мовленні дітей з’являються речення з трьох і більше слів.

Спочатку у них простежується багато помилок граматичного оформлення слів. Однак поступово кількість їх зменшується, що пов’язано із засвоєнням дитиною граматичної будови рідної мови.

Мовлення дитини у цей період має ситуативний характер, а відтак воно має вигляд діалогу: запитання – відповідь. У цьому діалогові вдосконалюються навички самостійного мовлення, уточнюються знання про довкілля.

У 3 роки мовлення здорової дитини є достатньо розгорнутим: вона вільно спілкується з дорослими, активно ставить запитання сама та відповідає на запитання інших людей, може розповісти з допомогою дорослого знайому казку чи віршик. Малюки цього віку помічають помилки у мовленні інших дітей чи навіть у мовленні дорослих.

Поради батькам

  • Не позбавляйте свою дитину можливості спілкуватися з вами, навіть якщо вам здається, що її запитання мають нав’язливий характер. Ця потреба цілком закономірна і її гальмування завдає багато шкоди розвиткові дитини в цілому.
  • Читайте дитині прості віршики, казки, супроводжуючи розповідь діями та ілюстраціями. Важливим для дитини цього віку є не стільки кількість прослуханих казок чи віршів, скільки добре їх розуміння. Доречно використовувати елементи драматизації, що підсилюють емоційне сприймання тексту та допомагають дитині краще зрозуміти його.
  • Створюйте штучно ситуації контролю мовлення. Попросіть дитину прослухати навмисно неправильно сказане слово чи речення, оцінити його та виправити помилку. Такі вправи вчать дітей орієнтуватися на всі елементи мови: звук, слово, граматичне оформлення речень тощо.

Формування мовлення у дитини віком від 3 до 5 років

Мовлення дітей у цей віковий період розвивається дуже стрімко, воно відшліфовується і вдосконалюється. Поступово діти оволодівають правильною звуковимовою.

У 4-5 років за нормативними показниками дитина має правильно вимовляти всі звуки рідної мови та вміти самостійно сказати чи повторити слова зі складною складовою структурою (4-5 складів) і слова зі збігом приголосних.

У словнику дітей з’являються слова, що позначають збірні та абстрактні поняття. Так, у 4 роки дитина має знати назви основних кольорів (червоний, синій, зелений, чорний, білий, жовтий, коричневий), найбільш уживані збірні поняття (овочі, фрукти, меблі, посуд, іграшки тощо).

У 5 років дитина добре знає і користується у власному мовленні словами, що позначають абстрактні поняття: любов, добро, сміливість, лінощі тощо.

Діти цього віку добре розуміють антонімію (день – ніч, м’який – твердий) та синонімію (морозний – холодний, балакати – говорити тощо). Їм доступні і деякі нескладні переносні значення (за умови їх пояснення дорослим), наприклад, «золота осінь», «золоті руки».

У мовленні діти припускаються лише поодиноких граматичних помилок, пов’язаних з нетиповими випадками вживання граматичних категорій (слова, у яких змінюється основа, наприклад, гарний – кращий, чи відбувається чергування звуків, наприклад, Запоріжжя – запорізький).

З’являються монологічні форми мовлення. Дитина може переказати щойно прослухане оповідання, скласти невеличку розповідь за малюнком та попередньо обговореним планом.

У цей період здорова дитина цілком готова й до оволодіння грамотою. Доведено, що більшість дітей цього віку можуть оволодіти звуковим аналізом слова, вивчити букви, навчитися зливати звуки у склади.

Поради батькам

Порушення звуковимови у дітей, яким виповнилося 5 років, вважаються патологічними й у більшості випадків їх можна виправити лише з допомогою логопеда. Тому слідкуйте за мовленням дітей, виправляйте їхнє неправильне мовлення і у разі необхідності обов’язково зверніться до вчителя-логопеда, оскільки невиправлені недоліки можуть закріпитися і залишитися у дитини на все життя. Вони не лише ускладнять спілкування дитини, а й негативно вплинуть на засвоєння нею читання та письма.

Формування мовлення у дитини віком від 5 до 7 років

У цей віковий період мовлення дитини вже повністю сформоване. Її словниковий запас багатий на слова, що належать до різних частин мови. Діти можуть пояснити значення слів (у тому числі й абстрактних). Їхнє мовлення розгорнуте, переважають поширені речення; вони використовують складні синтаксичні конструкції, що виражають часові, просторові, причинно-наслідкові зв’язки тощо. Дитина вільно може розповісти про події свого життя («Як ми відпочивали влітку», «Що я робив учора»), переказати оповідання чи казку, придумати продовження до них. Не викликає труднощів опис предмета чи явища.

У цей період закладаються підвалини писемного мовлення, а також оволодіння дитиною звуковим аналізом слів. Багато дітей вже вміють читати та викладати з розрізної азбуки слова, навіть цілі речення, які не потребують застосування орфографічних правил.

Поради батькам

Порушення звуковимови у дітей, яким виповнилося     5 років, вважаються патологічними й у більшості випадків їх можна виправити лише з допомогою логопеда. Тому слідкуйте за мовленням дітей, виправляйте їхнє неправильне мовлення і у разі необхідності обов’язково зверніться до вчителя-логопеда, оскільки невиправлені недоліки можуть закріпитися і залишитися у дитини на все життя. Вони не лише ускладнять спілкування дитини, а й негативно вплинуть на засвоєння нею читання та письма.

Інструктор з фізичної культури 

Гімнастика вдома

Усі батьки воліють, щоб їхня дитина росла здоровою, сильною, міцною, але часто забувають, що розвиток фізичних якостей малюка залежить насамперед від них самих. Саме тому турбота про розвиток рухових умінь і навичок дитини повинна стати першорядним завданням батьків буквально з перших років життя людини. Звичайно, фізкультура в ранньому і дошкільному віці має асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому варто придивитися, які саме фізичні вправи малюк виконує найохочіше і зробити їх домінантними на перших етапах занять. Надалі слід вводити нові фізкультурні рухи, але робити це тактовно, без натяку на примушування.

Основний період фізкультурних занять батьків з дітьми — від двох до шести років. Але й після шести не слід забувати про родинну фізкультуру. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — сприятимуть успіху у фізкультурних заняттях у школі.

Можливість включити до розпорядку дня спільні заняття з дитиною знайдеться завжди. Продумайте оптимальні години занять у режимі вашої сім’ї, домовтеся, що з малям вправлятиметься і татко, і мама. А то й бабуся та дідусь. “Дошкільна” фізкультура і їм до снаги. Займайтеся з дитиною систематично. Тоді вона поступово звикне до фізичних навантажень як до щоденної потреби.

Ранкові заняття корисніші за вечірні, оскільки м’язи тіла після сну «розминаються», поліпшується кровообіг у тканинах. Підчас зарядки краще пропонувати дитині легкі й уже відомі вправи. Тривалість ранкових занять — близько 10 хв. До обіду обов’язково надайте дитині можливість погуляти, погратися на свіжому повітрі. Якщо є змога, проведіть з нею 12—15-хвилинне фізкультурне заняття, включивши до нього вправи для великих м’язових груп.

Після обіду дошкільняті потрібний сон, а от після нього дуже корисні спокійні коригуючі вправи і — знову прогулянка на свіжому повітрі, під час якої дитину треба заохочувати до бігу, стрибків тощо. В цей час маляті треба розучувати різноманітні вправи з предметами (іграшками), вправлятися на різних снарядах — гімнастичній стінці, гойдалці, гірці. Найкраще — в товаристві однолітків. Тривалість такого заняття може становити 18—20 хв.

Вправи перед вечерею — то для батьків найзручніша форма спільних занять. В цей час розучують акробатичні вправи, проводять ігри тощо. Тривалість заняття з дітьми до шести років — 20—25 хв.

Після вечері займатися фізкультурою не рекомендується: інтенсивна рухова діяльність після їжі шкідлива (це стосується будь-якого часу доби), до того ж після фізичних вправ дитина збуджується, довго не може заснути.

Чим і як займатися? Насамперед, дорослий має достеменно знати, яку вправу він хоче розучити з дитиною, як буде її виконувати і чого бажає цим досягти. Кожна вправа чи рухлива гра мають свій сенс, мету, значення, у зв’язку з чим їх поділяють на кілька груп.

Постава виконує дуже важливі для життєдіяльності людини функції:

  • утримує кістки і суглоби у правильному положенні, оптимізуючи роботу м’язів;
  • дає змогу знизити надмірне стирання суглобних поверхонь;
  • зменшує навантаження на зв’язки, що підтримують суглоби хребта;
  • запобігає фіксації хребта у неправильному положенні;
  • запобігає втомі, оскільки м’язи працюють ефективніше, даючи змогу організму витрачати менше енергії;
  • сприяє поліпшенню зовнішнього вигляду.

Показники правильної постави:

  • вигини хребта виражені помірно;
  • лопатки розташовані симетрично;
  • плечі перебувають на одному рівні;
  • живіт підтягнутий;
  • ноги прямі;
  • м’язи добре розвинені;
  • хода легка.

Порушення постави можуть призвести до патологічних змін у хребті й інших суглобах, погіршення діяльності органів кровообігу, дихання, травлення, до зниження зору, головного болю тощо. Акушери-гінекологи звертають особливу увагу на важливість правильної постави для дівчаток, наголошуючи, що сутулість — це не лише естетичний дефект, вона призводить до порушень розвитку внутрішніх органів, а отже небезпечна для майбутньої матері.

Чинники, що впливають на поставу

Є багато чинників, що негативно впливають на поставу. Зміни у скелеті можуть бути вродженими або набутими, зокрема у результаті перенесеного захворювання. Скажімо, існує взаємозв’язок між зниженням слуху на одне вухо і поганою поставою. Людина, бажаючи краще чути, весь час нахиляє голову в бік того, хто говорить. Це входить у звичку і з часом призводить до порушення постави.

На формування постави можуть впливати і деякі особистісні риси, Дуже часто невпевнену в собі дитину із заниженою самооцінкою можна помітити за неправильною поставою. Адже діти, які комплексують з приводу своєї зовнішності, намагаються бути менш помітними, тому голову понуро опускають униз, а плечі зводять уперед. У таких дітей поступово розвивається кособокість, сутулість, грудна клітка робиться вузькою і плоскою, кути лопаток відходять від хребта, набираючи вигляду крилець, живіт подається вперед. Це призводить до того, що рухливість грудної клітки зменшується, дихання стає менш глибоким, знижується життєва ємність легень, самопочуття погіршується, дитина швидше стомлюється. Поява цих симптомів негативно впливає на самооцінку дитини, яка занижується ще більше.

Рекомендації батькам щодо формування правильної постави у дітей

Ми багато чуємо про правильну поставу, про те, наскільки важливо стежити за нею, як це гарно і корисно. Що ж потрібно робити для її підтримання у гарній формі? Як навчити дітей піклуватися про свою спину?

Для цього ми рекомендуємо батькам:

  • своїм прикладом постійно показувати дитині, як потрібно правильно ходити і стояти;
  • слідкувати за тим, чи правильно дитина ходить:
  • великий палець ноги має бути направлений уперед;
  • внутрішні поверхні стоп під час ходьби мають перебувати близько одна від одної, а коліна не повинні стикатися;
  • руки не повинні «бовтатися» із боку в бік, права рука має рухатися вперед одночасно з лівою ногою, а ліва рука — з правою ногою;
  • постійно слідкувати за поставою дитини в положенні сидячи — спина дитини менше стомлюватиметься, якщо вона опиратиметься на спинку стільця, а ноги стоятимуть на підлозі або на підставці усією стопою;
  • залучати дитину до фізичної культури, спорту, забезпечувати різні навантаження на м’язи з метою їх тренування, адже слабкі м’язи погано утримують скелет;
  • забезпечити дитині повноцінне харчування, яке сприятиме нормальному розвитку мускулатури і скелета дитини, яка росте;
  • враховувати, що на формування постави впливають звички повсякденного життя — манера стояти, ходити, сидіти за обіднім столом, під час перегляду телевізійних передач, тому потрібно попереджати формування звичок, які можуть згубно вплинути на поставу;
  •      слідкувати, щоб дитина носила сумку чи портфель то на правому, то на лівому плечі. Це попередить викривлення хребта, плечі будуть рівними, постава — правильною.

 

Стратегія розвитку ЗДО 2022-2027 р.

Зіскановане_20231211

список пед працівників 2023 – копія

 платформа sadok.bloqly.com.